Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия

Послання Предстоятеля Руської Православної Церкви Святішому Патріархові Варфоломію у зв'язку з антиканонічними діями, розпочатими Константинопольським Патріархатом в Україні

Послання Предстоятеля Руської Православної Церкви Святішому Патріархові Варфоломію у зв'язку з антиканонічними діями, розпочатими Константинопольським Патріархатом в Україні
Версія для друку
31 грудня 2018 р. 10:55

У відповідь на лист Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія, в якому він сповіщав про «відновлення в сані» українських розкольників і «скасування дії» документа, що має більш ніж трьохсотрічну історію, про передачу Київської митрополії в юрисдикцію Московського Патріархату, про проведення в Києві «помісного собору» прийнятих у спілкування неканонічних угруповань, а також про намір найближчими днями надати заснованому на цих зборах угрупованню «автокефалію», Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил направив послання, в якому висловив глибоку біль, подив і обурення у зв'язку з антиканонічними діями Константинопольського Патріархату.

Святішому Патріарху Константинопольському Варфоломію

Ваша Святосте!

З глибоким болем, подивом і обуренням прочитав Ваш лист, в якому Ви сповіщаєте мене щодо останніх дій Константинопольської Церкви: про прийняття нею в спілкування неканонічних спільнот України; про «скасування дії» грамоти Патріарха Константинопольського Діонісія IV, яка передала Київську митрополію в юрисдикцію Московського Патріархату; про проведення в Києві «помісного собору» неканонічних угруповань, прийнятих Вами в спілкування; про обрання ними «предстоятеля нової автокефальної церкви України»; про намір найближчими днями надати заснованому Вами угрупованню статус автокефальної Помісної Церкви.

Возз'єднання розкольників з Церквою стало б великою радістю як для православних України, так і для всього православного світу, якби проходило відповідно до приписів канонічного права, в дусі миру і любові Христової. Але нинішній політизований процес примусового об'єднання далекий від норм і духу святих канонів. Його супроводжує жахливе нагромадження брехні, а тепер уже і насильство по відношенню до справжньої Української Православної Церкви. Адже це та сама Церква мільйонів українських віруючих, яку Ви визнавали канонічною всі роки свого служіння аж до останнього часу — тепер же робите вигляд, ніби її не існує, а є лише окремі єпархії, які повернулися під Ваш омофор.

«Ваші порадники запевняли Вас, ніби єпископат Української Православної Церкви готовий підтримати політичний проект київської влади, ніби значна частина, десятки канонічних єпископів чекають лише Вашого благословення, щоб покинути свою Церкву. Я попереджав неодноразово, що Вас вводять в оману. Тепер Ви можете переконатися в цьому на власні очі.

На так званому «помісному соборі», який скликали Ви, а очолила трійка, що складалася з Вашого представника, самозваного «патріарха» (тепер іменується «почесним») і світського глави української держави, були присутні лише двоє з 90 єпископів Української Православної Церкви. Те, що Ви називаєте «помісним собором», стало зборами розкольників під прикриттям імені Святої Константинопольської Церкви. Що це, як не легалізація українського розколу, якої Ви публічно обіцяли не допустити?

У своїх рішеннях Ви посилаєтеся на волю православного народу України, який нібито просить про втручання Константинопольської Церкви. Але саме воля переважної більшості духовенства та віруючих, справді церковних людей України спонукала єпископат Української Православної Церкви не відповідати на Ваші запрошення і відмовитися від участі в так званому «об'єднавчому соборі» українського розколу.

З двох згаданих Вами єпископів Української Православної Церкви, яких Ви всупереч канонам взяли в свою юрисдикцію, тільки один був єпархіальним архієреєм. Але духовенство і паства його єпархії не прийняли його дій. Після того як митрополит Симеон був правомірно заборонений у священнослужінні Синодом Української Православної Церкви, всі монастирі Вінницької єпархії та переважна більшість парафій разом з їх духовенством залишилися в підпорядкуванні нового канонічного архієпископа Вінницького і Барського Варсонофія. Зараз місцева влада чинить тиск на духовенство єпархії, загрожує священикам розправою, але клірики і миряни не бажають перебувати у спілкуванні з архієреєм, який зрадив їх і Церкву.

Згаданий Вами митрополит Олександр, також заборонений в служінні Синодом в Києві, мав у своєму віданні єдиний храм: в його громаді виник конфлікт, а духовенство храму в більшості своїй ухилилося від співслужіння з відпалим архієреєм.

Принципове рішення архієреїв Української Православної Церкви відмовитися від участі в зібраному Вами псевдособорі пояснюється не міфічним «тиском Москви», що в даних політичних умовах було б і неможливо, а єдністю архіпастирів зі своїм духовенством і віруючими. Такій єдності не страшні ні грубе втручання влади України у внутрішньоцерковне життя, ні багаторазово збільшений за останні місяці державний тиск на Церкву. Її не скасувати став єдиним розчерком пера.

У своєму листі Ви робите спробу переглянути зміст комплексу документів, підписаних у 1686 р. Вашим попередником Патріархом Діонісієм IV і Священним Синодом Константинопольської Церкви. Про зміст цих історичних документів протягом сотень років між нашими Церквами не було розбіжностей. А тепер Ви заявляєте про «скасування дії» Патріаршої і Синодальної грамоти, оскільки «зовнішні умови змінилися».

Я пропонував Вам провести співбесіди щодо цього питання із залученням авторитетних істориків, богословів і фахівців з церковно-канонічного права. Ви відмовилися, пославшись на брак часу. Можу лише висловити жаль, що Ваші руйнівні для загальноцерковної єдності рішення так сильно залежать від «зовнішніх», тобто від політичних умов, про що Ви не соромитися прямо повідомити.

Ваш лист містить чергові повторення досить спірних тверджень про «виняткову відповідальність надавати автокефалію» і розглядати апеляції з інших Помісних Церков, згідно «духовним змістом» 9 і 17 правил Халкідонського собору, що нібито належать Константинопольській Церкві. Трактування прав, що нібито належать Вам, ніколи не мало загальноцерковного визнання. Проти Вашого розуміння апеляційних прав Константинопольського Престолу свідчить цілий ряд заперечень авторитетних коментаторів церковного права. Так, видатний візантійський каноніст Іоанн Зонара пише: «Константинопольський [Патріарх] визнається суддею не взагалі над усіма митрополитами, але тільки над підлеглими йому. Бо ні митрополити Сирії, ні палестинські, ні фінікійські, ні єгипетські не притягуються поза волею на його суд, але сирійські підлягають судженню Антіохійського Патріарха, палестинські — Єрусалимського, а єгипетські судяться Олександрійським, яким вони висвячуються і якому підпорядковані». Не визнають такого привілею за Вами і сучасні Помісні Православні Церкви.

Але привласнюючи собі незаконно таке право, в даному випадку Ви навіть не подбали про дотримання існуючих канонічних норм, що визначають дії сторони, що приймає апеляцію.

Відомо, що Михайло Денисенко продовжував своє служіння після накладених на нього церковних заборон і відлучення від Церкви, чим позбавив себе права подавати апеляції і, згідно з базовими нормами канонічного права, сам себе засудив. Ви висловили свою згоду зі скиданням Денисенка, хоча на той час отримали його першу апеляцію. У листі Патріарху Московському і всієї Русі Олексію II від 31 серпня 1992 року Ви повідомили: «Наша Свята Велика Христова Церква, визнаючи повноту виняткової щодо цього питання компетенції Вашої Найсвятішої Руської Церкви, приймає синодально вирішене про вищесказане, не бажаючи приносити ніяких труднощів Вашій сестрі-Церкві».

Священний Синод Константинопольської Церкви не прийняв до уваги численні проблеми канонічного спадкоємства і морального обличчя»ієрархів», прийнятих нею в спілкування, незважаючи на те, що раніше Константинопольська Церква визнавала важливість вирішення цих питань для подолання українського розколу і отримувала щодо них необхідну інформацію в ході переговорів делегацій наших Церков.

Про те, з якою поспішністю і необдуманістю розглядалися апеляції українських розкольників, свідчить той факт, що рішенням Вашого Синоду був «відновлений» в єпископському сані Макарій Малетич. В офіційних Патріарших грамотах Ви називаєте його «колишнім митрополитом Львівським», і в цій іпостасі він був присутній на так званому «об'єднавчому соборі».

Тим часом, Макарій Малетич пішов у розкол, будучи священиком канонічної Церкви, і ніколи не мав канонічного єпископського рукоположення. Його «хіротонія», так само як і «хіротонії» значної частини «єпископату» так званої «Української автокефальної православної церкви», прийнятої в спілкування Константинопольською Церквою, сходять через його попередників до одного позбавленого сану архієрея, який здійснив ці акти разом із самозванцем Віктором Чекаліним, колишнім дияконом Руської Православної Церкви, що ніколи не мав навіть священицького рукоположення.

Прийняття подібних осіб в спілкування з Церквою без розгляду зазначених обставин підриває канонічне спадкоємство хіротоній і призводить до тяжких, деструктивних наслідків для всього світового Православ'я.

Століттями Руська Церква була глибоко вдячна Святій Константинопольській Церкві за її внесок у творення світового Православ'я, її роль у християнському просвітництві язичницької Русі, за допомогу в розвитку традицій чернецтва і духовної освіти. Нині ж наші віруючі як на Україні, так і в інших країнах відчувають гірке розчарування у зв'язку з тим, що історична Церква-Матір не чує їх голосів.

До Вашої резиденції привозили сотні тисяч підписів віруючих України в підтримку Української Православної Церкви та з проханнями не підривати її єдність. Українська влада намагалася перешкоджати доставці цих листів, а Ви проігнорували їх. І тепер Ви не хочете почути голос Української Православної Церкви, яка стоїть на порозі нових тяжких випробувань.

Уже зараз архіпастирів і духовенство на Україні під надуманими приводами викликають на допити, шантажують, погрожують близьким людям, проводять обшуки в храмах і домівках, чинять тиск на родини і дітей. Днями вступив в силу закон, мета якого — позбавити Українську Православну Церкву її імені, щоб під виглядом «добровільного переходу громад» провести насильницькі захоплення її храмів. Таким Ви бачите об'єднання православних України?

Про плани Константинопольської Церкви з легалізації розколу на Україні я говорив з Вами і наодинці, і при небагатьох свідках. Тепер же, коли ці плани значною мірою реалізовані, можливо, в останній раз звертаюся до Вас перед лицем всієї Православної Церкви. Поступаючи так, керуючись заповіддю Господа нашого Ісуса Христа: Якщо згрішить проти тебе брат твій, піди і викажи поміж тобою та ним самим... А коли не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всяке слово; А коли не послухає їх, скажи Церкві; а якщо ж і церкви не послухає, то нехай буде він тобі, як язичник і митар (Мф. 18:15-17).

Диптих Святіших Патріархів Константинопольських містить у собі десятки імен великих богословів, подвижників і вчителів благочестя. Святі Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Прокл, Флавіан Сповідник, Іоанн IV Постник, Тарасій, Мефодій, Фотій і багато інших своїм служінням прославили Святу Константинопольську Церкву.

Але були і ті, хто її ганьбили. Не вписуйте своє досі шановне ім'я в один перелік з такими безславними єпископами Константинополя, як Несторій, іконоборці Анастасій, Іоанн VII і Феодот, уніати Йосиф II, Митрофан II вбивця матері Григорій III Мама. Відступіться зараз від спілкування з розкольниками, відмовтеся від участі в політичній авантюрі їх легалізації. І тоді справжня Православна Церква України на чолі з Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм благословить Вас, а історія збереже пам'ять про Вас в числі тих святителів Константинопольського Престолу, хто в найважчих політичних умовах зумів не упустити гідність Церкви та зберегти її єдність».

Якщо ж Ви вчините відповідно до намірів, викладених у Вашому листі, то Ви назавжди втратите можливість служити єднанню святих Божих Церков, перестанете бути Першим у православному світі, що налічує сотні мільйонів віруючих, а завдані Вами страждання православних українців підуть за Вами на Страшний суд безстороннього Господа нашого і будуть свідчити перед Ним проти Вас.

Всім серцем молюся, щоб цього не сталося. Ще не пізно зупинитися.

+КИРИЛ, ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ

Матеріали за темою

Митрополит Будапештський Іларіон: Ватикан поступився лібералам у питанні одностатевих пар [Iнтерв'ю]

Відносини Московського та Константинопольського Патріархатів у 1960-ті — на початку 1970-х років за матеріалами архіву Відділу зовнішніх церковних зв'язків [Стаття]

Патріарх Варфоломій повівся вкрай непослідовно [Стаття]

Заснування автокефалії: канонічний аспект [Стаття]

Архієпископ Севастійський Феодосій: Православна Церква зазнає в Україні небаченого переслідування та насильства

Сербський Патріарх вказав на експоненційне зростання нетерпимості влади України щодо Української Православної Церкви

У Києві спецслужби провели обшук у ієрарха Української Православної Церкви, який займається захистом прав віруючих

Влада України намагається приховати факти порушення прав віруючих від світової спільноти

Сотні мешканців Вінниці молилися біля закритого рейдерами храму Української Православної Церкви

У селі Печеське Хмельницької області представники розкольників захопили Покровський храм

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля [Патріарх : Проповіді]

У Московській духовній академії пройшла IV Всеросійська науково-практична конференція «Юстиніанівські читання»

Архієпископ Севастійський Феодосій відвідав Руську духовну місію

Святіший Патріарх Кирил благословив підносити сугубі молитви про архіпастирів і кліриків Української Православної Церкви, які прагнуть збереження церковної єдності

Архієпископ Севастійський Феодосій: Православна Церква зазнає в Україні небаченого переслідування та насильства

Сербський Патріарх вказав на експоненційне зростання нетерпимості влади України щодо Української Православної Церкви

Видано нову книгу, присвячену проблемі першості серед Православних Церков

Відносини Московського та Константинопольського Патріархатів у 1960-ті — на початку 1970-х років за матеріалами архіву Відділу зовнішніх церковних зв'язків [Стаття]

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Заявление Святейшего Патриарха Кирилла в связи с вынесением украинским судом обвинительного приговора в отношении митрополита Тульчинского и Брацлавского Ионафана

Ответ Святейшего Патриарха Кирилла на открытое обращение архиепископа Арцизского Виктора, адресованное Его Святейшеству и членам Священного Синода Русской Православной Церкви

Виступ Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні Другого саміту Росія — Африка

Доповідь Святішого Патріарха Кирила на Архієрейській Нараді 19 липня 2023 року

Заява Святішого Патріарха Кирила у зв'язку зі спробами вигнання віруючих із Києво-Печерської лаври

Звернення Святішого Патріарха Кирила у зв'язку із ситуацією навколо Києво-Печерської лаври

Патриаршая проповедь в Неделю 30-ю по Пятидесятнице, по Рождестве Христовом, после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

ЖУРНАЛИ Священного Синоду від 7 червня 2022 року